![Грай, [Марку]](assets/img/lettering-grai-marku.png)
Дзвіниця
Чикаленко любив стару легенду про Печерську дзвіницю. Те, що майстри будували вдень, вночі йшло під землю — і так багато років. Аж одного ранку вся дзвіниця раптом стояла над землею.
Так, писав він, і українська праця десятиліттями йшла в землю невидимо, щоб у 1917 році вийти на поверхню.
Портрет від доньки
Ганна писала, що батько належав до людей «of one purpose», як кажуть англійці, — «одної мети». Однією ідеєю, яка підпорядковувала собі все інше.
І його улюбленою приказкою було: «А ти, Марку, грай!»
Відео від МУР
Художня версія цієї історії від творців вистави. Тут є гра й перебільшення — спробуйте помітити, що вам уже знайоме.
Плеєр YouTube завантажиться після натискання. На YouTube доступні автоматичні українські субтитри; вони можуть містити помилки. Окремої перевіреної текстової версії поки немає.
Відкрити відео на YouTubeЩо ви впізнали?
Позначте все, що впізнали, і натисніть «Перевірити»
Усе це було. У відео дещо змінено: книжку Чикаленко задумав сам і пробивав її п’ять років, а промова кондуктора — художня. Справжні слова ви вже знаєте з Прологу.
Три підказки до вистави
1Коли почуєте «Грай, Марку», згадайте: це не бадьорість, а відповідь на відчай.
2Зверніть увагу на людей довкола героя — дружину, дітей, друзів, суперників. Хто з них уже знайомий вам із курсу?
3Подумайте: що сьогодні означає бути «передплатником» справи, у яку віриш?
Ваш сертифікат
Впишіть ім’я — і сертифікат готовий. Його можна зберегти й показати друзям перед виставою.
Ваше ім’я
Зберегти або видалити нотатку в цьому браузері
Ім’я й нотатка зберігаються лише на цьому пристрої. Їх можна змінити або видалити.
Грай, Марку!
← На головну