![Грай, [Марку]](assets/img/lettering-grai-marku.png)
Хутір у степу
Євген народився 9 (21) грудня 1861 року в Перешорах — тоді Херсонська губернія, тепер Одещина. Хутір заснував його дід Іван, козак, що оселився тут із зимівника на річці Саксагань.
Батько, Харлампій, помер 1871 року. Мати, вихована у французькому пансіоні, нудилася в степу й жила здебільшого в місті. Тож діти росли, як пише біограф, «на вольній волі».
Найкращими друзями Євгена були пастушки —
Никанор і Леон Хилюки, Павло й Василь Клембащуки.
З декотрими з них він приятелював до старості.
«Мужицька мова»
Першої грамоти хлопця навчив сільський священик. Він казав, що час Запорожжа минув, але своєї мови цуратися не варто.
Та в дев’ять років Євгена відвезли до Одеси, у пансіон.
Тут мова, якою він говорив із пастушками, стала приводом для насмішок учителів і товаришів.
Дозволялися лише художня література з обмеженнями та старі історичні документи.
Пісня вчителя
У прогімназії Соколовського історію викладав Леонід Смоленський. Якось він заспівав учням стару козацьку пісню — і Євген розплакався.
Три поштовхи
Українцем його зробили не гасла, а люди й досвід.
Єлисаветград і театр
1875 року Євген вступає до реального училища в Єлисаветграді (тепер Кропивницький).
Тут він товаришує з братами Тобілевичами — майбутніми КорифеїПерше покоління українських професійних акторів і драматургів кінця XIX ст. українського театру Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським і Панасом Саксаганським — і бачить аматорські вистави Марка Кропивницького.
У 1878 році він входить до таємного гуртка доктора Михалевича. Там читали заборонені книжки й мріяли віддати землю селянам.
1881 року він закінчує училище і стає спадкоємцем землі. У Києві знайомиться з істориком Володимиром Антоновичем і композитором Миколою Лисенком.
Далі — Харків, де за українські книжки можна опинитися під судом.
Д — Д. Дорошенко, «Євген Чикаленко. Його життя і громадська діяльність» (Прага, 1934)
02